Реквізитор – це фахівець, який відповідає за предмети, що використовуються акторами та іншими учасниками постановки в кадрі або на сцені. До таких предметів належать посуд, книги, документи, зброя-муляжі, валізи, телефони, інструменти, прикраси, продукти та сотні інших речей, необхідних за сценарієм. У кіно один невеликий предмет може з’являтися в десятках кадрів, тому реквізитор відповідає не лише за його наявність, а й за правильне використання.
Професія існує в театрі, кіно, серіальному виробництві, рекламі, на телебаченні та в індустрії заходів. Робота перебуває на перетині мистецтва й технічної організації: реквізитор повинен розуміти задум художника-постановника й водночас вести облік великої кількості предметів.
Чим займається реквізитор?
Робота починається задовго до вистави або зйомки. Фахівець вивчає сценарій або постановочний план і визначає, які предмети знадобляться в кожній сцені. Частина реквізиту вже може зберігатися на складі, іншу доводиться купувати, орендувати, замовляти у майстрів або виготовляти спеціально.
До основних обов’язків належать:
- підбір реквізиту за сценарієм і вимогами постановочної групи;
- підготовка предметів до зйомки, репетиції або вистави;
- облік, маркування, зберігання та транспортування реквізиту;
- перевірка стану предметів перед використанням;
- розміщення реквізиту на майданчику;
- контроль предметів між дублями та сценами;
- дрібний ремонт і відновлення;
- повернення орендованого реквізиту після завершення проєкту.
У невеликих проєктах один фахівець може займатися практично всім процесом. У великому кіновиробництві обов’язки розподіляються між кількома працівниками реквізиторського підрозділу.
Реквізитор у кіно та театрі
У кіно особливо важлива безперервність дії, або continuity. Наприклад, якщо персонаж поставив чашку праворуч від тарілки, у наступному дублі вона повинна знаходитися там само. Якщо з пляшки було випито певну кількість води, її рівень також бажано відновити. Невідповідності стають помітними після монтажу.
Для складних зйомок готують кілька однакових екземплярів одного предмета. Це необхідно, якщо реквізит розбивають, бруднять, спалюють або іншим чином пошкоджують у кадрі. Деякі предмети спеціально виготовляють у безпечному виконанні.
У театрі вимоги відрізняються. Один комплект реквізиту може використовуватися у виставі десятки або сотні разів. Тому велике значення мають довговічність, регулярна перевірка та точне розташування предметів перед кожною виставою.
З яким реквізитом доводиться працювати
Реквізитом вважається далеко не все, що глядач бачить на сцені. Великі елементи простору зазвичай належать до декорацій, одяг перебуває в зоні відповідальності костюмерного підрозділу, а меблі залежно від виробництва можуть належати до окремої категорії.
Робочий реквізит безпосередньо бере участь у дії: актор бере лист, відкриває книгу, їсть із тарілки, використовує телефон або переносить валізу. Саме такі предмети потребують особливої уваги, оскільки їхнє положення та стан впливають на сцену.
Для історичного фільму підбір складніший. Сучасний предмет може порушити достовірність кадру, тому доводиться вивчати зовнішній вигляд побутових речей потрібного періоду. Іноді відповідний оригінал знайти неможливо, і тоді створюється копія.
Які навички потрібні реквізитору
Одна з головних професійних навичок – уважність. Під час знімального дня одночасно використовуються десятки предметів, причому кожен повинен опинитися в потрібному місці в потрібний час. Втрата навіть невеликої деталі здатна затримати роботу всієї групи.
Корисні навички ручної роботи: фарбування, склеювання, зістарювання поверхонь, простий ремонт, робота з тканиною, деревом і різними декоративними матеріалами. Реквізитор не обов’язково самостійно виготовляє складні предмети, але повинен розуміти технології їх виробництва.
Також потрібні візуальна пам’ять, організованість і здатність читати сценарій із виробничої точки зору. У кіно корисно фотографувати розташування предметів після дублів, вести переліки та відзначати стан реквізиту.
Де працює реквізитор
Основні роботодавці – театри, кіностудії, компанії з виробництва серіалів і реклами, телевізійні проєкти. Фахівці також беруть участь у концертах, шоу, фотозйомках, виставкових проєктах і заходах.
Умови зайнятості суттєво відрізняються. У театрі реквізитор може працювати в штаті та регулярно обслуговувати один репертуар. У кіно та рекламі поширена проєктна робота: фахівець приєднується до знімальної групи на період підготовки та виробництва конкретного проєкту.
Знімальний день часто не збігається зі стандартним офісним графіком. Робота може починатися рано-вранці, тривати ввечері та проходити на виїзній локації. До початку зміни реквізит необхідно доставити й підготувати, а після зйомки зібрати та перевірити.
Освіта реквізитора
Окрема університетська спеціальність «реквізитор» трапляється рідко. Для роботи корисна освіта у сфері сценічного мистецтва, театру, дизайну, декоративно-прикладного або образотворчого мистецтва. Значна частина вузьких навичок здобувається безпосередньо в театрі або на знімальному майданчику.
В Україні суміжну підготовку можна отримати в Київському національному університеті культури і мистецтв, де на факультеті театру, кіно та естради представлені програми напряму сценічного мистецтва. У Харківському національному університеті мистецтв імені І. П. Котляревського також здійснюється підготовка зі сценічного мистецтва.
Для художньої підготовки можна розглядати Львівську національну академію мистецтв, де представлені напрями образотворчого й декоративного мистецтва та вивчається сценографія. Обирати програму необхідно за актуальним переліком дисциплін, оскільки навчання саме професії реквізитора може не передбачатися.
На практиці хорошою точкою входу стає робота асистентом у реквізиторському або художньо-постановочному підрозділі. Вона дає змогу розібратися в організації складу, підготовці майданчика, взаємодії з художником-постановником і правилах роботи під час зйомок.
Як почати працювати реквізитором
Для першої роботи практичні навички та розуміння виробничого процесу важливіші за відомість навчального закладу. Почати можна з театральних постановок, студентського кіно, невеликих рекламних зйомок і позиції помічника реквізитора.
Корисно збирати портфоліо. У ньому можна показати самостійно виготовлені або модифіковані предмети, приклади зістарювання, відновлений реквізит і фотографії реалізованих постановок. Для художнього департаменту таке портфоліо дає більше інформації про кандидата, ніж стандартне резюме без прикладів робіт.
У міру накопичення досвіду фахівець може працювати над складнішими проєктами, координувати інших співробітників або переходити в суміжні напрями художньо-постановочної частини.
Скільки заробляє реквізитор?
У професії немає стабільної єдиної зарплати для всієї України. Вакансій саме за запитом «реквізитор» значно менше, ніж за масовими спеціальностями, а умови роботи в театрі та кіновиробництві відрізняються. Тому вказувати одну цифру як достовірну середню зарплату некоректно.
Для штатних позицій у сфері культури та невеликих виробничих проєктів можна орієнтуватися приблизно на 15 000-25 000 грн на місяць. У комерційному кіно, рекламі та великих проєктах дохід може перевищувати 25 000-40 000 грн, особливо за високої завантаженості та наявності досвіду. За проєктної роботи фахівцю можуть платити не фіксовану місячну зарплату, а ставку за зміну або весь період виробництва.
Дохід залежить від міста, складності проєкту, кількості знімальних днів і рівня відповідальності. Фахівець, який уміє не лише вести облік готових предметів, а й самостійно знаходити, модифікувати та виготовляти складний реквізит, має більше можливостей для участі в комерційних проєктах.
Перспективи професії реквізитора
Професія залишається необхідною там, де створюється фізичний сценічний простір. Комп’ютерна графіка здатна замінити частину об’єктів, однак для взаємодії актора з предметом часто потрібен реальний реквізит. Особливо це стосується театру, телевізійних проєктів і зйомок, де фізичний об’єкт простіше й дешевше використовувати безпосередньо на майданчику.
Досвідчений реквізитор може розвиватися в напрямі виготовлення реквізиту, декорування, сценографії або роботи в художньо-постановочному департаменті кіно. Кар’єрна траєкторія тут визначається насамперед кількістю реалізованих проєктів, професійними контактами та здатністю вирішувати нестандартні виробничі завдання.
